Примітки. 10) Лавр. с. 271, Ґаль II гл

1) Іпат. с. 276.

2) Іпат. с. 186.

3) Іпат. с. 483.

4) Див. т. III гл. 1.

5) Іпат. с. 357.

6) Див. прим. 8.

7) В т. III. гл. 1.

8) І с. 195.

9) Див. вище с. 112-3.

10) Лавр. с. 271, Ґаль II гл. 38.

11) † 1139.

12) Див. вище с. 144.

13) Balzer Genealogia c. 181-2; окрім того він здогадуєть ся, що і брат Болєслава Кучерявого Мєшко Старий був в друге оженений з донькою Ізяслава (с. 165-6); доводи його теж не злі, але справа не виходить далї гіпотетичної правдоподобности.

14) Іпат. с. 330.

15) Іпат. с. 365.

16) Іпат. с. 446-7, 461, Mon. Pol. hist. II c. 411-2,416-7,433.

17) „Кликоша людьє на Давида”.

18) В лїтописи похибкою: Васильковичі.

19) Іпат. с. 174.

20) Іпат. с. 176-9.

21) Збаламутити може неясність сеї повісти, де вона говорить про Володимир: людьє на с. 179 (ряд. 31), горожане на с. 179 (ряд. 9) не означають міську людність, як звичайно — а залогу. На се вказував я в своїй розвідцї Волынскій вопросъ (с. 24), але більш гіпотетнчно, тепер позволю собі більше катеґорично се заявити: се не підлягає сумнїву, що мова іде тут про залогу, а не місто.

22) Іпат. с. 205, пор. Воскр. І с. 24.

23) Іпат. с. 272-3, 330, 334-5.

24) „Аще не былъ бы сродникъ ихъ с ними Олександръ” — сродникъ ихъ тут може означати „їх (Володимирцїв) земляк” або ”їх (Романовичів) свояк”, а вище вони звуть його синовцем Романа.

25) Іпат. с. 491, 482, 482-3.

26) Іпат. с. 605.

27) „Бог послЂже отмьстьє створи держателю града того и вьдасть и в руцЂ Данилу”.

28) Іпат. с. 524.

29) Іпат. с. 610-1.

30) Іпат. с. 144, 168, 175, 205.

31) Іпат. с. 481, 483 (коло 1210 р.).

32) Іпат. с. 487.

33) Іпат. с. 486-7.

34) Десь в р. 1214-5.

35) Іпат. с. 593.

36) Нпр. згадуєть ся „дворный слуга (Володимира), любимы сынъ боярьскый Михалевичь именемъ Рахъ” — Іпат. с. 584.

37) Іпат. с. 608-10.

38) Іпат. с. 601, 609-10. Що слово „списа” не завсїди треба розуміти буквально, показує запись номоканона 1286 р. — „списанъ бысть сий помоканонъ боголюбивымъ княземъ Владимиромъ сыномъ Васильковимъ и боголюбивою вняжнею Ольгою Романовною... Пишущимъ намъ сия книгы поЂхалъ господь нашь (Володимир) къ Ногоєви, а госпожа наша оста во Володимери” — Срезневскій Древніе памятники с. 147. Отже слово „списа” часом значить „замовив написати”. В оповіданню про Володимира можна розріжняти просто „списа” і „самь списа'', і се остатнє розуміти про книги ним самим списані, як то приймають звичайно. Але трэба признати, що деяке місце для сумнїву зістаєть ся й тут.

39) Волковъ Статистическія свЂдЂнія о сохранившихся древнерусскихъ книгахъ, 1897, с. 34. Пор. критику прийнятого діалєктичного крітерія в брошюрі проф. Кримського Филологія и погодинская гипотеза.

40) Срезневскій Древніе памятники с. 147, 149, 158, Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XIV бібл.с.40. Галицьке евангелиє я датую 1282р. з таких причин: день записи може вказувати на роки 1265, 1271, 1282 (на пізнїйші не можна думати, бо инакше було б не шість, а сїм тисяч в датї, и вона б не могла складати ся зі стількох цифр). Юрий, що був дуже молодим в 70-х рр. (він женив ся 1282 р.), ледви чи міг згадувати ся тоді разом з батьком; знов же згадка про нього, думаю, вказує на його тїснїйшу волость, Холмську землю.

41) Іпат. с. 585-6, 598-9. Що Дунай був чоловік з репутацією, показує епізод з Конрадом мазовецьким, де він, діставши з Люблина запросини — їхати в Краків княжити, просить у Володимира: пошли со мною своєго Дуная, ать ми честно” (аби бачили, яку ти минї честь показуєш) (Іпат. с. 598).



42) Древнія россійскія стихотворенія собр. К. Даниловымъ с. 22, 203. Імена Волини й Галича великоросийським рапсодам здавна стали незрозумілі, й наслїдком того появили ся такі дивовижні варіанти як нпр. в Онежських билинах зібр. Гільфердінґом (II 128, пор. 130):

Да изъ тою ли со Галичи со проклятоей

А й со той ли славноя съ ИндЂи со богатоей

А съ того славнаго богата съ Волынь-города,

Съ Волынъ-города да со индЂйскаго і т. и.

43) Піснї про Романа не раз обговорювали ся в лїтературі. Звязав їх з Романом волинським у перше Безсонов, при виданню збірника Рибнїкова (I ст. IV-V). Найважнїйша праця про них — Жданова ПЂсни о князЂ РоманЂ (Ж. М. Н. П. 1890, увійшиа в його книгу Русскій былевой эпосъ), окрім того Антонович і Драгоманов Историческія пЂсни малорусскато народа І с. 41-2, Костомаров у рецензії на сю книгу — ВЂстникь Европы 1874, XII, Потебня Объясненія малорусскихъ пЂсенъ с. 58, О. Мілєр у Галахова Исторія рус. словесности І с. 120-l, H. Коробки Весенняя игра — пЂсня „Воротаръ” и пЂсни о кн. РоманЂ, ИзвЂстія II отд. академіи, 1899, II. Особливо дослїдники займали ся веснянкою „Воротарем”. Костомаров, Потебня, Коробка поясняли її симболїчно, мітольоґічно, відкидаючи історичне толкованнє: але навіть ставши на мітольоґічну точку треба відповісти на питаннє: яким чином прийшло в сю веснянку імя Романа, і які реальні факти з його житя на се вплинули?

44) Пробовано ще близше означити фактичну основу сеї піснї — нпр. посадженнє Данила на стіл в Галичи 1211 р., але — ne quid nimis.


6631294616748112.html
6631355135970204.html
    PR.RU™