Розділ 12. ПОЛЬСЬКИЙ НАРОД У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Війна і польське питання

Приводом до початку війни стало вбивство сербськими націоналістами в Сараєво спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, яке сталося 28 червня 1914 р. Керівники Австро-Угорщини виставили ультимативні вимоги Сербії і 28 липня 1914 р. оголосили їй війну. На початку серпня у війну вступили Росія, Німеччина, Франція, Англія, військові дії охопили майже всі європейські країни. Два воєнно-політичні блоки - Антанта і блок центральних держав - розпочали збройну боротьбу за гегемонію на континенті.

Польське питанняне відігравало стратегічної ролі в планах жодної зі сторін, але з ним повинні були рахуватися керівники держав, що мали у своєму складі польські дільниці. Імператор Австро-Угорщини Франц Иосиф був не проти додати до імперії польську корону, приєднавши Королівство Польське. Але впливові німецькі та угорські кола більше цікавилися Балканами та Близьким Сходом. У Берліні планували лише невелику корекцію східного кордону, не прагнучи збільшувати чисельність поляків у своїй державі. У Петербурзі погляди правлячих кіл були поділені: частина керівної еліти вбачала користь у приєднанні до Росії земель із слов'янським населенням (Познанщина, Галичина, Буковина) і, тим самим, послаблення Німеччини та Австро-Угорщини; інша частина вважала небезпечним посилення польського елемента імперії. Західні союзники Росії - Франція і Англія - трактували польське питання як її внутрішню справу. Польща та її доля не була в центрі уваги обох блоків, але війна точилася на землях, населених поляками, і воюючі сторони змушені були визначитися зі своїм ставленням до них. Поляки опинилися по обидва боки фронту і повинні були вбивати один одного. У 1914 р. в трьох арміях (російській, австро-угорській, німецькій) налічувалося 1,5 млн. поляків.

14 серпня 1914 р. за підписом головного командувача російської армії великого князя Миколи Миколайовича була поширена відозва до поляків. У ній йшлося про об'єднання поляків усіх частин колишньої Речі Посполитої під скіпетром російського імператора і надання майбутньому королівству "свободи мови та самоврядування". Поляків закликали до спільної боротьби з німецькою домінацією, звертаючися до традицій Ґрюнваль-да. Англія і Франція підтримували положення відозви. Польські консерватори та ендеки сприйняли відозву як перелом у ставленні до Польщі і в листопаді 1914 р. створили у Варшаві Польський національний комітет (Комітет народови польскі, КНП) на чолі з 3. Вельопольським і Р. Дмовським, який мав стати представництвом усіх поляків. КНП розпочав формування польських військових відділів, але царський уряд припинив цю діяльність, мобілізуючи поляків до російської армії. Ендеки обмежилися створенням громадянських комітетів, які зайнялися допомогою постраждалим від війни й пропагандою майбутнього об'єднання поляків у складі Росії.

На початку серпня 1914 р. до поляків звернулися також головнокомандувачі німецької та австро-угорської армій із загальними закликами взяти участь у війні проти Росії, яка символізувала "азіатські порядки", не обіцяючи за це жодних конкретних дій у польській справі. Наполягання колишнього намісника Галичини М. Бобжинського схилити перестарілого Франца Иосифа до виступу з маніфестом, який би обіцяв полякам


6629806863731447.html
6629878601808290.html
    PR.RU™