Завдання на дипломну роботу.

Вимоги до структурних елементів дипломної роботи

Титульний аркуш.

Завдання на дипломну роботу.

Рефератрозпочинають з нової сторінки. Він має бути стислим, інформативним щодо суттєвих відомостей про дипломну роботу та повинен містити:

- відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість її частин, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (відомості наводять, включаючи дані додатків);

- текст реферату;

- перелік ключових слів.

Послідовність структурних компонентів тексту реферату:

- об’єкт та предмет дослідження ;

- мета дипломної роботи;

- методи дослідження, обладнання, база дослідження;

- результати та їх новизна;

- галузь застосування;

- значення роботи та висновки;

- прогнозовані припущення про організацію подальших досліджень об’єкту .

Структурні частини реферату, з яких відсутні відомості, випускають.

Обсяг реферату – до 500 слів. Реферат повинен уміщуватися на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, що розкривають суть дипломної роботи, розташовують після тексту реферату в називному відмінку в рядок через коми. Їх перелік повинен містити від 5 до 15 слів (словосполучень).

Зміст розташовують з нової сторінки. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери і назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони розміщені.

Рекомендований обсяг дипломної роботи бакалавра - 1,5-2,0 др. арк. (40-60 сторінок). До цього обсягу не зараховуються список використаних джерел та додатки. Допускається відхилення в межах ± 10%..

Вступ розташовують з нової сторінки. У вступі викладають:

- зв’язок проблеми, що вирішується, з узагальненим об’єктом діяльності бакалавра;

- сучасний стан проблеми (аналіз аналогів, ступінь розв’язання задач, прогалини знань в даній галузі, нездійснені вимоги до виробів чи розробок наукового, організаційного або іншого характеру);

- мету дипломної роботи та галузь застосування;

- обґрунтування актуальності теми;

- конкретизацію постановки задачі дипломної роботи.

Обґрунтування актуальності обраної теми – початковий етап дослідження, який визначає правильність розуміння теми та оцінку її з точки зору сучасності і соціальної значимості. Актуальність теми дослідження має бути сформульована лаконічно, послідовно й аргументовано. Підкріпленням загальносоціальної актуальності повинно бути посилання щонайменше на одне джерело – державний документ, який має чинність на момент дослідження.

Після вибору та обґрунтування теми роботи необхідно визначити об’єкт і предмет дослідження:

Об’єкт – це процес або явище, що становить проблему і потребує вивчення.

Об’єктом дослідження є вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії та практики в обраній галузі, які є джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет – це те, що знаходиться в межах об’єкта.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки і відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі. Таким чином, об’єкт та предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється частина, яка стає предметом дослідження.



Правильне, науково обґрунтоване визначення об'єкта дослідження, призначене зорієнтувати самого дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті об'єкта дослідження.

Проблемадослідження завжди пов'язана з бажаним удосконаленням предмету дослідження, з виявленням причин знайдених суперечностей, з розробкою системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності і якості функціонування предмету дослідження на практиці, з поглибленням теоретичних уявлень щодо предмету дослідження.

Практично проблема дослідження переростає в мету дослідження, яку поставив перед собою дослідник в процесі вирішення проблеми-пошуку.

Мета, в свою чергу, поділяється на коло більш конкретних завдань дослідження. Останні постають перед дослідником на підставі теоретичного аналізу даної проблеми й існуючої оцінки її вирішення в реальній практиці. Аналіз стану теорії і практики вирішення тієї чи іншої проблеми передбачає, в першу чергу, широке ознайомлення з літературними науковими джерелами з даного питання (книги, монографії з теорії проблеми, публікації з узагальненням досвіду практичної роботи в даному напрямку), що дозволяє досліднику сформулювати проект основних завдань свого дослідження. Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи (вони можуть змінюватися залежно від самого характеру наукової проблеми):

1) вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, які досліджуються; подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування.);

2) всебічне, бажано експериментальне, вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, типових рис попереднього досвіду (Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх з рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих в процесі спеціального дослідження практики в даному напрямку);

3) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми. (Це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором в процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого — на матеріали аналізу практики, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження. Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження);

4) експериментальна перевірка запропонованої системи заходів що має відповідати критеріям оптимальності, тобто досягненню максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення проблеми при економних затратах часу і зусиль (Це завдання може ставитися автором лише за умов її фактичної необхідності згідно з логікою дослідження, а також наявності усіх необхідних умов її реалізації);

5) розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження (при цьому дуже важливо правильно визначати адресування конкретних пропозицій та рекомендацій: практикуючим психологам в освітньо-виховних, медичних, військових, правових та правоохоронних закладах тощо, психологам-консультантам, психологам-терапевтам, працівникам соціальних служб, соціальним педагогам, залученим спеціалістам, волонтерам, клієнтам психологічної та соціальної роботи, рідним та близьким клієнтів, громадським діячам, державним структурам, представникам влади, громадським організаціям і т.д.)

Можливі й інші варіанти постановки завдань дослідження. Головне, формулювання завдань необхідно робити якомога конкретніше, оскільки опис їх вирішення повинен скласти зміст розділів дипломної роботи. Це важливо також і тому, що заголовки цих розділів народжуються саме із формулювань завдань дослідження.

Особлива роль у дослідженні належить гіпотезі - припущенню, передбаченню ймовірної закономірності, яка зв’язує ключові фактори з предметом дослідження. Стимулом до створення гіпотези стає невідповідність між встановленими в науці положеннями, вимогами практики і накопиченим дослідницьким матеріалом.

Вимоги до гіпотези: лаконічність, однозначність формулювань, логічна простота, відповідність фактам. Формулюється гіпотеза у формі - Якщо .., то... Гіпотези можуть бути:

- описові, які передбачають існування певного явища, описують його причини і можливі наслідки;

- пояснювальні, де надається пояснення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови і обставини, за яких ці наслідки обов'язково настають;

- описово-пояснювальні, тобто синтезована комбінація першого і другого типу.

Перший тип гіпотез обмежує можливість передбачення, а для другого - це головна властивість. Тому другий і третій тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, бо вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірних зв'язків між явищами, чинниками і умовами.

Після формулювання гіпотези визначаються методи дослідження з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник. Методика дослідження, у вузькому розумінні, - це сукупність методів дослідження (з точки зору наукового підходу, методика - це сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування і інтерпретації отриманих з їх допомогою результатів). Вибір методів дослідження не може бути довільним актом в роботі автора дослідження, а детермінується особливостями поставлених завдань, специфікою змісту проблеми і можливостей самого дослідника. На заключному етапі дослідження, коли здійснюється узагальнення результатів дослідження і формулювання рекомендацій, використовують комбінацію методів теоретичного узагальнення результатів дослідження (висновки по роботі), різноманітні методи обробки інформації та прогнозування подальшого удосконалення процесів.

Проведена аналітична робота дозволяє скласти розгорнутий план-проспектроботи, який у скороченому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її складових частин (вступу, найменування і змісту розділів чи глав, заключення). Після узгодження плану-проспекту з керівником, автор виконує практичну роботу по реалізації плану.

Розділи (глави, параграфи) роботи повинні за своєю назвою, структурою, змістом відповідати завданням дослідження поставленої проблеми і повністю її розкривати. В них повинні розглядатися методика і техніка дослідження. Кожен розділ (глава) роботи повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором при розробці усіх питань. Усі матеріали, які не є суттєво важливими для розуміння вирішення наукового завдання, виносяться в додатки.

Висновкироботи вміщують у концентрованому вигляді основні результати дослідження та висновки. Найважливішою їх частиною є пропозиції і методичні рекомендації. Якщо вони мають вигляд рекомендованого конкретного документа, розміщеного в додатках, то в заключній частині доцільно дати його опис, обґрунтування доцільності впровадження в практику і гіпотетичну оцінку ефективності. Взагалі заключна частина передбачає наявність узагальненої кінцевої оцінки зробленої роботи. При цьому важливо вказати, в чому полягає її головний зміст, які важливі додаткові наукові результати отримані, які нові наукові завдання постають у зв'язку з проведенням наукового дослідження. В деяких випадках виникає необхідність вказати шляхи продовження досліджуваної теми, форми і методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які доведеться вирішувати майбутнім дослідникам у першу чергу.

Список використаних джерел та літератури.Перелік використаних джерел та літератури, наводять з нової сторінки. Бібліографічні описи подають в алфавітному порядку (спочатку література, написана українською та російською мовами, потім – література іноземними (англійською, німецькою та ін. мовами) згідно вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (Форма 23, опублікована у Бюлетені ВАК України (2008. ― № 3. ― С. 9 ―13).

Додатки.У додатках подають матеріал, необхідний для повноти пояснювальної записки, але який не може бути розміщений в основній частині через великий обсяг або спосіб відтворення.

Типи додатків:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- методики;

- опис програм, розроблених при виконанні дипломної роботи;

- додатковий перелік джерел, які можуть викликати інтерес тощо.

Останніми додатками дипломної роботи мають бути подання голові ДЕК, аналіз успішності виконавця, висновки кафедри, керівників розділів та керівника роботи, зовнішня рецензія.


6627124675897303.html
6627158998963683.html
    PR.RU™